Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас Гость!

Гребной триатлон и квадратлон (ФГТК)
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 2 из 9«123489»
Форум » Спортивный раздел » ФОРУМ: Гребля на байдарках и каноэ, гребной слалом (canoeing) » Обсуждение статей электронного журнала "Гребной спорт"... (http://cuadr.at.ua/publ/)
Обсуждение статей электронного журнала "Гребной спорт"...
Нужно ли подобное издание украинской гребцовской общественности?
1.Да, безусловно! Давно пора было придумать что-то подобное.[ 9 ][75.00%]
2.Наверное, да! Т.к. в других местах информацию искать очень тяжело.[ 1 ][8.33%]
3.Никогда электронный журнал не заменит традиционный бумажный. Хотя и на том спасибо.[ 1 ][8.33%]
4.Пожалуй, нет! Он не в коей мере не решает возложенные на него задачи.[ 0 ][0.00%]
5.Безусловно, нет! Много вопросов и никаких практических решений.[ 1 ][8.33%]
Всего ответов: 12
cuadrДата: Среда, 09.03.2011, 14:11 | Сообщение # 1
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 911
Награды: 5
Репутация: 1
Статус: Offline
biggrin Вы, наверное, обратили внимание, что в электронной версии журнала "Гребной спорт" ( находящийся по адресу: http://cuadr.at.ua/publ/vesluvalnij_sport_canoeing_grebnoj_sport/2 ) выключена опция "комментарии". Это сделано для того, чтобы не могли флудить незарегистрированные пользователи. Здесь Вам представляется возможность высказаться по интересующим проблемам, задать вопросы авторам статей. Добро пожаловать к демократичному обсуждению!

"Без галстуков": vk0001@bigmir.net +38 093 7335855; +38 095 9017900; +38 066 1543084...
 
cuadrДата: Среда, 21.12.2011, 11:25 | Сообщение # 16
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 911
Награды: 5
Репутация: 1
Статус: Offline
Спирографическое тестирование в ведущей Украинской лаборатории: ТМСПРВС НИИ НУФВСУ!





+ Газоанализ и спирометрия при проведении нагрузочных тестов на всех типах эргометров!
Тел. +38 044 2876921 - зав. лабораторией, Лысенко Е.Н.
Прикрепления: 8840272.jpg(51Kb) · 4371392.jpg(65Kb) · 9465761.jpg(26Kb) · 9513568.jpg(28Kb) · 1014451.jpg(34Kb)
 
ВиталийДата: Пятница, 13.01.2012, 19:06 | Сообщение # 17
Генерал-майор
Группа: Проверенные
Сообщений: 279
Награды: 6
Репутация: 1
Статус: Offline
"Здоровых - много, выигрывают - умные" (И.Ф. Емчук).

Научно-методическое сопровождение подготовки ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ ЦИКЛИЧЕСКИХ ВИДОВ СПОРТА: этапное комплексное обследование (ЭКО), текущий и оперативный контроли. Определение генетических предпосылок для занятий разными видами двигательной активности, ориентация на конкретные соревновательные дистанции и виды соревнований, оценка структуры функциональной подготовленности, расчет индивидуальных зон интенсивности нагрузки по внешним и внутренним параметрам работы (скорость, мощность, ЧСС, VO2, концентрация лактата в крови…), создание и ведение электронного дневника тренировок... Консультация ведущих специалистов НИИ НУФВСУ!
Консультация руководителя КНГ Национальной сборной команды
Украины по гребле на байдарках и каноэ - Самуйленко В.Е.

+38 093 7335855 (Лайф);
+38 095 9017900 (МТС) - Vitaliy.
___ Лучший диагностический комплекс Украины ___

Директор НИИ НУФВСУ, Шинкарук О.А.
Зав. лабораторией ТМСПРВС НИИ НУФВСУ, Лысенко Е.Н.

___
Модер: cool Особая благодарность кандидату педагогических наук, президенту Федерации Украины по гребле на лодках "Дракон", члену исполкома Федерации Каноэ Украины, Баканычеву Александру Викторовичу: "ЗА ПОПУЛЯРИЗАЦИЮ СОВРЕМЕННЫХ МЕТОДОВ ТРЕНИРОВОК И КОНТРОЛЯ ТРЕНИРОВОЧНОГО ЭФФЕКТА КВАЛИФИЦИРОВАННЫХ ГРЕБЦОВ".
 
MissiyaДата: Пятница, 13.01.2012, 19:21 | Сообщение # 18
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту
Національний олімпийський комітет України
МЕДИКО-БІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ ЗБІРНИХ КОМАНД УКРАЇНИ З ОЛІМПІЙСЬКИХ
ВИДІВ СПОРТУ

Методичний посібник, Киев - 2009

О.А.Шинкарук, О.М.Лисенко, Л.М.Гуніна, І.І.Земцова, С.В.Олішевський, Л.О.Тайболіна, В.Є Самуйленко, Р.В.Кропта, Є.Б Очеретько, Г.Д.Гатілова, Л.Г.Станкевич, О.М.Талатиннік. Медико-біологічне забезпечення підготовки спортсменів збірних команд України з олімпійських видів спорту. - Методичний посібник. Під загальною редакцією О.А.Шинкарук. – Київ, 2009. – 93 с.

Автори:
О.А.Шинкарук – кандидат педагогічних наук, доцент, директор Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
О.М.Лисенко – кандидат біологічних наук, завідуюча лабораторією теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Л.М.Гуніна – кандидат біологічних наук, завідуюча лабораторією стимуляції та підвищення працездатності в спорті вищих досягнень Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
І.І.Земцова – кандидат біологічних наук, професор кафедри біології людини Національного університету фізичного виховання і спорту України.
С.В.Олішевський – кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії стимуляції та підвищення працездатності в спорті вищих досягнень Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Л.О.Тайболіна – старший науковий співробітник лабораторії теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
В.Є Самуйленко – науковий співробітник лабораторії теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри Водних видів спорту.
Р.В.Кропта – кандидат наук з фізичного виховання і спорту, науковий співробітник лабораторії теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Є.Б Очеретько – кандидат наук з фізичного виховання і спорту, науковий співробітник лабораторії теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Г.Д.Гатілова – кандидат біологічних наук, науковий співробітник лабораторії теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Л.Г.Станкевич – кандидат наук з фізичного виховання і спорту, ст.. викладач кафедри анатомії і морфології людини Національного університету фізичного виховання і спорту України.
О.М.Талатиннік – молодший науковий співробітник лабораторії теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Рецензенты:
В.М.Ільїн – доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри біології людини Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Ю.О.Павленко – кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту України.

Методичний посібник підготовлений для тренерів, спортсменів, наукових співробітників, спортивних лікарів з метою ознайомлення зі змістом і організацією медико-біологічного контролю в процесі підготовки спортсменів збірних команд України та сучасними методами та діагностичною апаратурою, що застосовуються при тестуванні спортсменів в олімпійських видах спорту.
Методичний посібник «Медико-біологічне забезпечення підготовки спортсменів збірних команд України з олімпійських видів спорту» розглянуто та затверджено на засіданні Експертної ради з питань підготовки спортсменів України до Олімпійських ігор від 26 травня 2009 р.

© Шинкарук О.А. та інші, 2009:

Добавлено (13.01.2012, 20:21)
---------------------------------------------
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО МЕДИКО-БІОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ. ВИДИ І ЗМІСТ КОМПЛЕКСНОГО КОНТРОЛЮ В ОЛІМПІЙСЬКОМУ СПОРТІ

Згідно затвердженого «Положення про організацію науково-методичного забезпечення підготовки спортсменів України - кандидатів на участь в Іграх Олімпіади» НДІ НУФВСУ та ДНДІФКС розроблено та впроваджено систему контролю за функціональним станом спортсменів в процесі підготовки спортсменів України до Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи, яка передбачає як оцінку етапного, поточного та оперативного стану спортсмена, так i визначення кумулятивних адаптивних зрушень в основних фізіологічних системах, зниження рівня ризику перенавантаження спортсменів внаслідок надмірних за обсягом та інтенсивністю тренувальних i змагальних навантажень. Медико-біологічний моніторинг (контроль) - це безперервний процес вимірювань, що здійснюється в лабораторних та природних умовах тренувальної і змагальної діяльності.
При проведенні медико-біологічного контролю необхідно:
1 – визначити, що саме та до якого ступеню повинне бути розвинене в організмі спортсмена для досягнення максимальної спеціальної працездатності – це контроль структури функціональних можливостей з метою її наступної корекції в процесі тренування;
2 - знати засоби, що дозволяють забезпечити процес розвитку (становлення) спортивної форми спортсменів з найбільшою ефективністю в оптимальні (мінімальні) строки без втрат, пов'язаних з невідповідністю режиму навантажень адаптаційним можливостям організму - це контроль ефективності процесу розвитку функціональних можливостей з метою оптимізації довгострокової адаптації;
3 - оцінити характер (спрямованість) і напруженість окремого тренувального навантаження з метою забезпечення запланованого тренувального ефекту – контроль реалізації параметрів навантажень в тренувальному занятті, корекція їх у ході занять відповідно до індивідуальних темпів розвитку можливостей спортсменів.

Мета та завдання комплексного медико-біологічного контролю.
Медико-біологічний контроль передбачає оцінку стану здоров'я, можливостей різних функціональних систем, окремих органів і механізмів, що несуть основне навантаження в тренувальній і змагальній діяльності. Необхідно відрізняти медичні обстеження та комплексний біологічний контроль.
Метою медичних обстежень є одержання найбільш повної і всебічної інформації про стан здоров'я, фізичного розвитку, функціонального стану організму спортсменів збірних команд України на основних етапах тренувального циклу підготовки.
Метою комплексного біологічного контролю є оптимізація процесу підготовки і змагальної діяльності спортсменів на основі об'єктивної оцінки різних сторін їхньої підготовленості і функціональних можливостей найважливіших систем організму.

Добавлено (13.01.2012, 20:21)
---------------------------------------------
Завдання комплексного біологічного контролю:
• комплексна діагностика та оцінка загальної і спеціальної фізичної працездатності спортсменів,
• визначення рівня резервних можливостей організму спортсмена з урахуванням етапів спортивної підготовки;
• визначення рівня функціональної підготовленості з урахуванням даних про стан здоров'я спортсменів, внесення корекції в індивідуальні плани підготовки;
• контроль ефективності змагальної діяльності;
• виконання параметрів планів спортивної підготовки, окремого тренувального заняття і їхня корекція.
Основні принципи проведення комплексного біологічного обстеження: 1) регулярність і однакові строки протягом усього 4-х літнього олімпійського циклу, при цьому обов'язково проведення обстеження в строки, що відповідають змаганням чергових Ігор Олімпіади, що дозволяє оцінити ефективність підготовки і вчасно внести відповідні корективи;
2) поєднання обстежень у лабораторних умовах і безпосередньо в умовах тренувального процесу із застосуванням специфічних для кожного виду спорту навантажень, що дозволяє оцінити як загальну, так і спеціальну тренованість;
3) комплексна методика обстеження, що включає стандартні методи, що охоплюють основні фізіологічні системи, функціональні проби та додаткові методи залежно від специфіки виду спорту і особливостей його впливу на організм;
4) однакові методики, час і умови обстеження: проміжок часу між останнім тренуванням і обстеженням, нормальний режим і достатній відпочинок перед ним;
5) виключення захворювань і перенапруження під час обстеження.
При проведенні комплексних біологічних обстежень за участю спортсменів дуже важливо дотримуватися розробленої «Програми комплексного біологічного дослідження особливостей функціональних можливостей спортсменів», а також законодавству України про охорону здоров’я і Хельсинської декларації стосовно участі людей у медико-біологічних дослідженнях. Спортсмену необхідно пояснити зміст та значущість результатів комплексного біологічного обстеження для подальшої індивідуальної корекції тренувального процесу, а також отримати згоду спортсмена на оприлюднення його результатів комплексного обстеження серед тренерського і лікарського складу спортивної команди. З цією метою була розроблена спеціальна «Анкета-погодження» (Додаток А).
В практиці спорту застосовують 3 види контролю - етапний, поточний та оперативний, кожний з яких виконує певні функції на певному етапі підготовки спортсмена (рис.1.).

 
MissiyaДата: Пятница, 13.01.2012, 19:24 | Сообщение # 19
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline

Рис. 1. Види медико-біологічного контролю.


Показники, що використовуються в процесі етапного, поточного та оперативного медико-біологічного контролю, повинні забезпечувати об'єктивну оцінку стану спортсмена, відповідати віковим, статевим, кваліфікаційним особливостям контингенту обстежуваних, цілям і завданням конкретного виду контролю. Стосовно до умов кожного з видів контролю показники повинні відповідати наступним вимогам:
1. Відповідність специфіці виду спорту.
2. Відповідність віковим і кваліфікаційним особливостям спортсменів.
3. Відповідність спрямованості тренувального процесу.
4. Інформативність і надійність.
Показники, що використовують в процесі контролю, поділяють на дві групи. Показники першої групи характеризують відносно стабільні ознаки, що передаються генетично і мало змінюються в процесі тренування. Адекватні цим ознакам показники використовуються переважно в етапному контролі: розміри тіла, кількість волокон різних видів в скелетній мускулатурі, тип вищої нервової діяльності, швидкість деяких рефлексів тощо. Показники другої групи характеризують технічну і тактичну підготовленість, рівень розвитку окремих фізичних якостей, рухливості і економічності основних систем життєдіяльності організму спортсменів в різних умовах учбово-тренувального процесу тощо, тобто ті, що змінюються в процесі педагогічного впливу.
При оцінці результатів контролю за функціональним станом організму спортсменів і особливостей його реакції на фізичні навантаження необхідно враховувати ряд закономірностей, а саме відмінності тренованого і менш тренованого організму спортсменів. Переваги тренованого організму досить добре вивчені і характеризуються трьома основними рисами, які необхідно враховувати в оцінці ступеня тренованості спортсменів. Більш тренований організм може виконувати роботу такої тривалості або інтенсивності, яка не під силу менш тренованому. Тренований організм відрізняється економнішим функціонуванням функціональних систем у стані спокої і при помірних, не максимальних фізичних навантаженнях, і здатністю досягати при максимальних навантаженнях такого високого рівня функціонування цих систем, який недосяжний для менш тренованого організму. Таким чином, при виконанні однакової за інтенсивністю роботи тренований організм працює економніше, з меншою мобілізацією функціональних можливостей. При гранично напруженій роботі максимальної аеробної потужності спостерігається зворотне: у тренованому організмі відбувається значно велика мобілізація систем кровообігу, дихання і велика витрата енергії в порівнянні з менш тренованим. І, нарешті, у тренованого організму підвищується резистентність до пошкоджувальних дій і несприятливих факторів.
Принциповим є розуміння чинників та механізмів розвитку високої працездатності спортсменів. Нижче представлені деякі з варіантів визначення ключових фізіологічних факторів працездатності на рівні всього організму (рис. 2) і функціональних можливостей організму стосовно до цільових установок спорту (рис. 3).
Прикрепления: 3732168.jpg(64Kb)
 
MissiyaДата: Пятница, 13.01.2012, 19:33 | Сообщение # 20
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Рис. 2. фактори, що обумовлюють працездатність спортсменів.

Рис. 3. Зв'язок основних компонентів функциональної підготовленості спортсменів зі спортивним результатом як системоутворюючим чинником.

Добавлено (13.01.2012, 20:33)
---------------------------------------------
2. ЕТАПНИЙ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ: СПРЯМОВАНІСТЬ, ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ І МЕТОДИ

Спрямованість етапного контролю: Оцінка функціональних можливостей систем організму, провідних для певного виду змагальної діяльності.
Основне завдання - оцінка комплексу можливостей, що визначають динамічні компоненти змагальної діяльності та реалізацію функціонального потенціалу. Контроль спрямований на визначення індивідуальних особливостей функціональних можливостей організму спортсменів та змін вегетативної регуляції функції організму під впливом тестових навантажень, здатності спортсменів до виконання фізичних навантажень аеробного та анаеробного характеру енергозабезпечення з урахуванням етапу та періоду спортивної підготовки зон частоти серцевих скорочень тренувальних навантажень різного характеру енергозабезпечення та тренувального впливу на організм спортсмена. Це дозволить провести індивідуальну корекцію тренувальних навантажень (співвідношення їх об'єму, інтенсивності та тривалості), а також внести зміни в схему застосування засобів відновлення.
Етапний комплексний контроль (ЕКО) проводиться на експериментальній базі лабораторій із застосуванням діагностичних методів і тестових стандартних і максимальних навантажень різного характеру енергозабезпечення, що дозволяють визначити аеробні і анаеробні можливості, а також моделювати умови проходження змагальних дистанцій на спеціалізованих ергометрах в конкретному виді спорту.
ЕКО рекомендується проводити 2-3 рази на рік, і обов’язково на початку базового мезоциклу підготовчого періоду макроциклу після проведення втягуючого мезоциклу; ближче до змагального періоду, в кінці підготовчого періоду макроциклу, в контрольно-підготовчому мезоциклі.

Зміст і методи етапного комплексного контролю.
Етапне комплексне обстеження (ЕКО) проводиться з використанням тестових навантажень, що визначають загальну і спеціальну фізичну працездатність, аеробні і анаеробні можливості організму, а також з використанням методів оцінки функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем і регуляторних механізмів адаптації (функціональні проби) (рис. 4), а саме:
1. Анкетування.
2. Антропометрія, денситометрія, аналіз складу тіла
3. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи - електрокардіографія, векторкардіографія.
4. Оцінка вегетативної регуляції – методи математичного аналізу особливостей варіабельності серцевого ритму.
5. Оцінка та аналіз прояву фізичної працездатності і реакції кардіореспіраторної системи, метаболічного забезпечення в умовах тестових фізичних навантажень:
5.1. Тестові навантаження низької та середньої аеробної потужності.
5.2. Тестові навантаження максимальної аеробної потужності (тест із ступенево-зростаючою потужністю роботи, утримання навантаження на рівні «критичної» потужності).
5.3. Тестові навантаження максимальної інтенсивності, що моделюють умови подолання змагальної дистанції - анаеробного креатинфосфатного та гліколітичного, аеробного характеру енергозабезпечення.
6. Оцінка розвитку властивостей нейродинамічних функцій і рівня психоемоційної напруженості.
7. Оцінка функціонального стану нервово-м‘язового апарату.
8. Гематологічний і біохімічний аналіз.
9. Біомеханічні тести за умов лабораторій НДІ, а також контрольно-педагогічні тести в умовах тренувального заняття, що визначають особливості прояву сили, гнучкості, швидкості й витривалості.

Прикрепления: 3640281.jpg(36Kb) · 5448520.jpg(45Kb)
 
MissiyaДата: Пятница, 13.01.2012, 19:37 | Сообщение # 21
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline

Рис. 4 . С Х Е М А ЕТАПНОГО КОМПЛЕКСНОГО ОБСТЕЖЕННЯ СПОРТСМЕНІВ.
Прикрепления: 4026968.jpg(79Kb)
 
MissiyaДата: Пятница, 13.01.2012, 20:09 | Сообщение # 22
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Приклад програми етапного комплексного контролю з використанням тестових фізичних навантажень з урахуванням виду спорту представлений в таблиці 1.
Таблиця 1.



3. ПОТОЧНИЙ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ: СПРЯМОВАНІСТЬ, МЕТА, ЗМІСТ І МЕТОДИ В УМОВАХ УЧБОВО-ТРЕНУВАЛЬНИХ ЗБОРІВ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ

Спрямованість контролю: Оцінка поточного функціонального стану та адаптованості до навантажень, їхнього кумулятивного ефекту. Оцінка рівня тренованості і наближення до піка готовності.
Основна мета поточного виду контролю — забезпечити оптимальний процес розвитку тих фізіологічних можливостей, які визначають високу працездатність спортсменів.
Поточний контроль рекомендується проводити протягом річного циклу підготовки з використанням діагностичних методів як на експериментальній базі НДІ (рис. 5), так і в умовах учбово-тренувальних зборів (табл. 2). Наприклад, поточний контроль проводиться на початку і наприкінці мікроциклу або мезоциклу підготовки спортсменів, що відрізняються великими об'ємами тренувальної роботи і високим сумарним навантаженням або складними кліматичними умовами підготовки (середньогір’я, жаркий клімат). Поточний контроль дозволяє оцінити стан організму спортсмена і його зміни під впливом виконання тренувальних навантажень різної спрямованості і застосування рекреаційно-відновлювальних засобів.
Таблиця 2.



Виміри можуть виконуватися:
1 - до або після окремих тренувальних занять, мікроциклів з великим навантаженням або з навантаженнями певної спрямованості;
2 - після "ударних" - гранично збільшених і сконцентрованих навантажень або контрольних змагань.
3 - в спеціально змодельованих і певних умовах тренувальних навантажень для виявлення їхньої ефективності або переносимості.
4 – в лабораторних умовах для оцінки зміни реакції організму на додаткові і повторні навантаження після типових тренувальних занять. Це можуть бути лабораторні стандартні навантаження з використанням ергометричних комплексів або додаткові повторення окремих стандартних тренувальних вправ у природних умовах тренування через певний час (30-40 хв.) після закінчення заняття.
У поточному контролі особливе значення має зіставлення показників у динаміці спортивного тренування. Розробляють нормативи швидкості і меж змін в організмі, змін чутливості до навантажень під впливом тренування, при тривалому спостереженні за кваліфікованими спортсменами нормативи розробляються виключно індивідуальні.
Прикрепления: 9154410.jpg(101Kb) · 2943433.jpg(62Kb) · 2165267.jpg(50Kb)
 
cuadrДата: Суббота, 14.01.2012, 22:59 | Сообщение # 23
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 911
Награды: 5
Репутация: 1
Статус: Offline
biggrin

/удалено модером/
 
MissiyaДата: Суббота, 14.01.2012, 23:11 | Сообщение # 24
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
4. ОПЕРАТИВНИЙ КОНТРОЛЬ: СПРЯМОВАНІСТЬ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ І ПОКАЗНИКИ

Спрямованість контролю: Оцінка характеру і спрямованості тренувального навантаження, вправи, тренувального заняття.
Основна мета цього виду контролю — визначити по терміновим адаптаційним реакціям організму спортсмена спрямованість і напруженість навантажень, що використовуються у тренувальному занятті. В основі критеріїв оцінок лежить зіставлення зареєстрованих даних з нормою реакції спортсмена, що визначається індивідуально на те або інше навантаження. (табл.3)
Завдання оперативного біологічного контролю:
1. Оцінка відповідності запланованої і реальної інтенсивності та спрямованості навантаження в тренувальних вправах (їхніх серіях), у тренувальному занятті в цілому.
2. Оперативна корекція тренувального ефекту окремих вправ і тренувального заняття в цілому.
3. Оперативна корекція стану спортсмена в ході заняття шляхом регулювання інтервалів і режиму відпочинку між вправами, тривалості частин тренувального заняття.

Таблиця 3.


Рекомендована література до теми 1, 2, 3, 4.
1. Лысенко Е.Н. Ключевые направления оценки реализации функциональных возможностей спортсменов в процессе спортивной подготовки // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Харьков, 2007. - №2. – С.36-46.
2. Мищенко В.С., Лысенко Е.Н., Виноградов В.Е. Реактивные свойства кардиореспираторной системы как отражение адаптации к напряженной физической тренировке в спорте. – Київ: Науковий світ, 2007. – 351 с.
3. Методы контроля за состоянием спортсменов. Методические рекомендации по проблемам подготовки спортсменов Украины к Играм ХХІХ Олимпиады 2008 года в Пекине // Специальный выпуск ж-ла «Наука в олимпийском спорте», №3-2007. – С.121 – 133.
4. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте.-М.: Советский спорт, 2005. -820с.
5. Физиологическое тестирование спортсмена высокого класса / Под ред.. Дж.МакДуглла, Г.Э.Уэнгера, Г.Дж.Грина: Пер с англ. – К.: Олимпийская литература, 1998.
6. Шинкарук О.А., Лысенко Е.Н., Тайболина Л.О., Дубинин С.А., Осипенко И.В. Особенности подготовки и научно-методического обеспечение этапа непосредственной подготовки в гребле на байдарках и каноэ в Играм ХХІХ Олимпиады в Пекине // Наука в олимпийском спорте/ Игры ХХІХ Олимпиады и направления совершенствования олимпийской подготовки спортсменов Украины. – 2009, № 1. – С.134-148.
Прикрепления: 7046772.jpg(80Kb)
 
MissiyaДата: Суббота, 14.01.2012, 23:28 | Сообщение # 25
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
5. ХАРАКТЕРИСТИКА КОМПЛЕКСУ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ ТА ДІАГНОСТИЧНОЇ АПАРАТУРИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В КОНТРОЛІ ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИМ СТАНОМ СПОРТСМЕНА

В умовах медико-біологічного моніторингу за функціональним станом спортсменів в лабораторних умовах та в процесі тренувальної і змагальної діяльності застосовують апробовану програму тестування з використанням сучасного діагностичного обладнання провідних країн світу: Німеччини, Японії, США, Фінляндії, Ізраїлю, Швеції, України. (табл.4)
Таблиця 4.

Методи оцінки особливойтей прояву фізичної працездатності і функціонального стану організму спортсменів та діагностичні комплекси (обладнання)

5.1. Оцінка реакції кардіореспіраторної системи на фізичні тестові навантаження

Етапний комплексний контроль (ЕКО) проводиться на експериментальній базі лабораторій із застосуванням діагностичних методів і тестових стандартних і максимальних навантажень різного характеру енергозабезпечення, що дозволяють визначити аеробні і анаеробні можливості, а також моделювати умови проходження змагальних дистанцій на спеціалізованих ергометрах в конкретному виді спорту.

5.1.1. Вибір фізичних навантажень для визначення аеробних і анаеробних можливостей організму спортсменів. Комплекс тестових навантажень на ергометрах, що імітують біг (тредміл LЕ-200CЕ), веслування (Concept-II, Paddlelite), їзду на велосипеді (Monark, Technogym), з безперервним аналізом реакції серцево-судинної і дихальної систем з використання автоматизованого ергоспірометричного комплексу “Oxycon Pro” (“Viasys”-“Jager”, Німеччина) дає можливість визначити: рівень максимальної аеробної і анаеробної потужності, загальної фізичної працездатності, оцінити ефективність і стійкість функціонування кардіореспіраторної системи в умовах фізичних навантажень разного характеру енергозабезпечення. Плануючи режим роботи при дослідженні можливостей анаеробних і аеробного процесів, виходять з необхідності призначення роботи такої тривалості і інтенсивності, яка забезпечила б граничну активізацію відповідних процесів енергозабезпечення фізичного навантаження.
При дослідженні потужності анаеробного алактатного (креатин фосфатного) процесу найбільш доцільними є навантаження максимальної інтенсивності тривалістю від 15 до 30 с. Так, спортсмену потрібно розвинути максимальну швидкість або виконати максимальну роботу за 15 секунд (старт з місця). Сумарний об'єм роботи, виконаний протягом такого часу, дозволяє повністю досягти граничного рівня прояву анаеробних креатинфосфатних можливостей, а здібність до підтримки працездатності в кінці навантаження в значній мірі відображає ємність анаеробного креатинфосфатного процесу.

Добавлено (15.01.2012, 00:24)
---------------------------------------------
Аналогічним чином поступають і при оцінці потужності анаеробного лактатного (гліколітичного) процесу. Тривалість навантаження, що виконується з максимальною інтенсивністю, в цьому випадку збільшується до 45-90 с. Крім сумарного об'єму роботи, для оцінки потужності анаеробного процесу реєструються максимальний кисневий борг і його лактатна і алактатная фракції, концентрація лактату, зрушення кислотно-основного стану крові.
Забір крові для подальшого визначення максимальної концентрації лактату (НLa) і інших показників, що свідчать про потужність анаеробного лактатного процесу, доцільно здійснювати на 3 і 7-й хвилині відновлення з подальшим розрахунком показника ∆НLa - різниці концентрації лактату в крові на 3 і 7 хвилинах відновлювального періоду, що характеризує швидкість утилізації лактату і показника W/HLa (співвідношення потужності навантаження і концентрації лактату в крові, Вт•ммоль-1л-1), що характеризує ефективність метаболічних процесів, тобто величину потужності навантаження (виконаної роботи) яка доводиться на 1 ммоль•л-1 збільшення концентрації лактату в крові під час роботи.
На відміну від дослідження анаеробних можливостей вивчення потужності і ємності аеробного процесу, а також економічності і стійкості вимагає значно триваліших навантажень. Дослідження можуть проводитися в умовах безперервних тривалих навантажень, в окремих випадках тривалістю 60-120 хв. (наприклад, при визначенні здатності організму до утримання високого рівня споживання кисню). Проте в основному застосовуються навантаження з потужністю роботи, що ступінчасто-збільшується, до моменту досягнення індивідуально можливих величин споживання кисню (рівень критичної потужності).
До таких тестів відносять:
- Стандартний тест із ступінчато-зростаючою потужністю роботи без інтервалів відпочинку між ступенями при постійній швидкості руху (8 км•час-1) і поступовим збільшенням кута нахилу стрічки тредмілу (через кожні 2 хвилини) - проводиться до моменту вольової втоми (довільної відмови спортсмена від продовження роботи) або до неможливості підтримка заданої швидкості руху в межах ±5%. Тест, орієнтований на визначення максимальної аеробної потужності (VO2max), аеробної ефективності (“анаеробний поріг”) і рівня загальної фізичної працездатності спортсменів (Wmax, Вт, Вт•кг-1), а також для визначення пульсових режимів навантажень різної тренувальної спрямованості - відновлювальної, аеробної, аеробно-анаеробної, анаеробно-аеробної.
- Тест на утримання навантаження на рівні “критичної” потужності - величина навантаження визначається індивідуально для кожного спортсмена за результатами виконання роботи ступінчасто-зростаючої потужності. “Критична” потужність навантаження (Wкр, Вт, Вт•кг-1) визначається як та найменша потужність навантаження, при якому вперше досягається біля максимального рівень споживання O2. Робота на рівні “критичної” потужності продовжується до відмови спортсмена від підтримки навантаження на заданому рівні потужності. Такий вид тестового навантаження призначений для визначення максимальної аеробної ємності - часу утримання Wкр (Т-Wкр, хв.).
- “Стандартна” робота - навантаження середньої аеробної потужності тривалістю 12 хвилин з постійною потужністю роботи 2 Вати на кілограм маси тіла і постійною швидкістю руху (8 км в годину) використовувався для визначення економічності і стійкості, швидкості розгортання реакцій кардіо-респіраторної системи в умовах аеробних навантажень, а також для прогнозування аеробних і анаеробних можливостей організму спортсменів високого класу, для контролю ефективності тренувального процесу, що особливо актуально в передзмагальному і на початку підготовчого періодів, коли додаткова напружена м'язова діяльність для спортсменів високого класу не бажана.
Виконання тестових навантажень максимальної інтенсивності, що моделюють проходження змагальної дистанції в конкретному виді спорту в лабораторних умовах проводиться на спеціалізованих ергометрах типу Concept-II (академічне веслування), Paddlelite (веслування на байдарках і каное) і Biometer (плавання), Monark (велосипедний спорт). Тривалість тесту залежить від тривалості дистанції, змагання, і граничного часу її подолання.
Наприклад, тести з навантаженням, що моделюють умови проходження змагальних дистанцій у веслуванні на байдарках і каное 500 і 1000 м виконуються на спеціальному весловому ергометрі, що дозволяє визначити особливості реалізації аеробних та анаеробних можливостей, швидкості розгортання функціональних реакцій в даних умовах максимальних тестів. Дистанції 500м відповідає робота 1 хв 45с, а дистанції 1000м – 3 хв 45с.
Для спортсменів розробляються спеціальні програми тестування з використанням фізичних навантажень з урахування виду спорту і спортивної спеціалізації.

Добавлено (15.01.2012, 00:25)
---------------------------------------------
Реакцію системи дихання на фізичне навантаження оцінюють за допомогою швидкодіючого автоматичного газоаналізатора типу “Oxycon Pro” (Jeager, Німеччина). Безперервна комп’ютерна обробка даних в реальному масштабі часу дозволяють отримувати та використовувати для подальшого аналізу значення фізіологічних показників з інтервалом в 10 с. Реєструють: легеневу вентиляцію (VE , л∙хв-1), відсотковий О2 і СО2 в повітрі видоху, частоту дихання, споживання О2 (VO2, мл∙хв-1 ), виділення СО2, дихальний коефіцієнт, вентиляційні еквіваленти по О2 і по CО2, кисневий пульс, основні параметри навантаження – потужність (W, Вт), швидкість пересування тощо. Вимірювання частоти серцевих скорочень (ЧСС, уд∙хв-1) проводиться за допомогою ”Sport Tester Polar”. На 3-й та 7-й хвилинах відновного періоду виконується забір крови для визначення концентрації лактату в крови ( біохімічний аналізатор - Dr. Lange-400).

5.1.2. Показники, що визначаються в процесі комплексного контролю.

Для оцінки потужності і ємності аеробних процесів використовують значну кількість інформативних показників. Це комплексні показники (наприклад, максимальне споживання кисню, максимальна вентиляція легень, поріг анаеробного обміну, серцевий викид тощо), що дозволяють надати інтегральну оцінку аеробних можливостей, і локальні (наприклад, кількість ПС- і ШС-волокон, артеріовенозна різниця по кисню, об'єм мітохондріальної маси тощо), за допомогою яких оцінюють окремі можливості системи зовнішнього дихання, крові, кровообігу, м'язового апарату і оцінка можливостей системи транспорту кисню. При цьому дуже важливо зіставляти одержані величини окремих показників з рівнем загальної і спеціальної працездатності спортсменів, що дозволяє оцінити економічність функціонування організму спортсмена і ефективність виконання як тестових фізичних навантажень в умовах лабораторії, так і педагогічних тестів в природних умовах тренувального процесу.
В процесі тестування визначають наступні показники:
Максимальне споживання кисню (VO2max) - відображає швидкість максимального споживання кисню і використовується для оцінки потужності аеробного процесу. Реєструються абсолютні показники максимального споживання кисню (л•хв-1) і відносні (мл•хв-1•кг-1), що знаходяться в зворотній залежності від маси тіла. Чим вищий рівень максимального споживання кисню, тим вище частка аеробного енергозабезпечення при виконанні стандартної роботи і нижче відносна потужність анаеробного процесу, виражена у відсотках від максимального рівня. У дорослих нетренованих чоловіків максимальні показники споживання кисню (VO2max) звичайно коливаються в межах 40-50 мл•хв-1•кг-1, у жінок - 32-40 мл•хв-1•кг-1. Спортсмени високого класу відрізняються виключно високими величинами VO2max: абсолютні значення у чоловіків можуть досягати 6-7 л•хв-1, відносні - 85-95 мл•хв-1•кг-1, у жінок відповідно 4-4,5 л•хв-1 і 65-72 мл•хв-1•кг-1.

Добавлено (15.01.2012, 00:26)
---------------------------------------------
Максимальна легенева вентиляція (VE, л•хв-1) використовується для оцінки потужності системи зовнішнього дихання. Граничні показники реєструються в умовах довільної вентиляції і звичайно складають у нетренованих чоловіків 110-120 л•хв-1, у жінок - 90-100 л•хв-1. У спортсменів високого класу реєструються виключно високі величини: до 190-200 л•хв-1 і більше - у чоловіків, до 130-140 л•хв-1 і більше - у жінок.
Великі можливості адаптації організму спортсменів відносно показників, що характеризують ємність аеробної системи енергозабезпечення і її ефективність. Нетреновані особи в середньому здатні протягом 30 хвилин працювати на рівні 70% від VO2max (VO2max 3,2 л•хв-1). Добре треновані спортсмени, які спеціалізуються у видах спорту, що вимагають прояву витривалості, здатні працювати на рівні 70% від VO2max протягом двох годин, а спортсмени високого класу, що спеціалізуються в стаєрських дисциплінах циклічних видів спорту, здатні працювати на рівні 70% VO2max навіть протягом 3-4 годин. Спортсмени світового класу, які спеціалізуються у видах спорту, що вимагають високих аеробних можливостей, здатні протягом 10 хвилин працювати на рівні 100% VO2max, при 95% - понад 30 хвилин, при 85% - понад 60 хвилин, при 80% - протягом 2 годин і більше. При цьому важливо відзначити, що тривала робота на рівні 90-95% від VO2max не супроводжується істотним накопиченням лактату.
Час утримання максимальних для даної роботи величин легеневої вентиляції (VE) також використовується для оцінки ємності аеробного процесу. Легеневу вентиляцію на рівні 80% від максимальної спортсмени високої кваліфікації здатні підтримувати протягом 10-15 хв., а видатні стаєри - до 30-40 хв. і більш, нетреновані особи - до 3-5 хв.
Час досягнення максимальних для даної роботи показників споживання кисню відображає здатність до швидкої мобілізації можливостей аеробного процесу, швидкості розгортання функціональних реакцій, рухливості аеробної системи енергозабезпечення (напівперіод реакції (T50) для ЧСС, VE VO2; швидкість збільшення VO2 за перші 30 секунд виконання роботи). У нетренованих максимальні для даної роботи величини споживання кисню реєструються звичайно через 2-3 хвилини після її початку. Спортсмени високого класу, які спеціалізуються у веслуванні, бігу на дистанціях 400, 800 і 1500 м, плаванні на дистанціях 100, 200 і 400 м, здатні до значно інтенсивнішої мобілізації аеробного процесу і часто досягають граничних показників вже через 30-40 с після її початку.
Поріг анаеробного обміну (ПАНО) наступає, коли потужність аеробного процесу виявляється недостатньою для подальшого енергозабезпечення роботи. Відбувається активне включення в енергозабезпечення роботи анаеробного гліколітичного процесу, що супроводжується накопиченням лактату.
У спортивній практиці ПАНО оцінюється за величиною споживання кисню при постійному рівні лактату в крові (близько 4 ммоль•л-1) у відсотках по відношенню до рівня VO2max. У нетренованих осіб поріг анаеробного обміну знаходиться приблизно на рівні 50-55% VO2max. У спортсменів високого класу (наприклад, бігунів-стаєрів, велосипедистів-шосейників) може досягати 75% VO2max, а у окремих видатних спортсменів 85-90% VO2max.

Добавлено (15.01.2012, 00:27)
---------------------------------------------
Тривалість роботи на рівні ПАНО слугує інформативним показником оцінки ємності аеробного процесу. Нетреновані спортсмени звичайно не можуть працювати на цьому рівні більше 5-6 хв., у спортсменів високого класу, які спеціалізуються у видах спорту, що висувають високі вимоги до аеробної продуктивності, тривалість роботи на рівні ПАНО може досягати 1,5-2 годин.
Серцевий викид (л•хв-1) відображає здатність серця прокачувати велику кількість крові по судинах і визначається кількістю крові, що викидається в судинну систему за 1 хв. В стані спокою серцевий викид звичайно складає 4,5-5,5 л•хв-1, у тренованих осіб трохи (на 5-10 wacko менше, ніж у нетренованих. При граничних фізичних навантаженнях серцевий викид зростає у декілька разів: у нетренованих - в середньому в 4 рази (до 18-20 л•хв-1), а у спортсменів високого класу, які спеціалізуються у видах спорту, що вимагають високого рівня аеробної продуктивності, в 8-10 разів (до 40-45 л•хв-1 і більше).
Систолічний об'єм (мл), використовується для оцінки потужності системи центральної гемодинаміки і визначається кількістю крові, що викидається шлуночками серця при кожному скороченні. В умовах спокою у нетренованих осіб об'єм, систоли, складає 60-70 мл, у тренованих - 80-90 мл, у спортсменів високої кваліфікації - 100-110 мл. При виконанні максимальної роботи систолічний об'єм збільшується у нетренованих осіб до 120-130 мл, у тренованих - до 150-160 мл, у видатних спортсменів - до 200-220 мл.
Систолічний об'єм зростає поки ЧСС не перевищує 180-190 уд•хв-1, а у особливо підготовлених спортсменів - навіть до 200-220 уд•мин-1. Подальший приріст ЧСС, як правило, супроводжується зменшенням систолічного викиду.
Об'єм серця (мл) у нетренованих чоловіків складає 11,2 мл на 1 кг маси тіла, у жінок - 8-9 мл•кг-1. У спортсменів високого класу (бігунів на довгі дистанції, велогонщиків, лижників) часто відмічається об'єм серця, що досягає у чоловіків 15,5-16 мл•кг-1, або 1100-1200 мл і більш (зареєстровані випадки, коли серце видатних спортсменів досягало 1300-1400 і навіть 1500-1700 мл, а у жінок - 1200 мл).
Частота серцевих скорочень (ЧСС, мл•кг-1). В процесі контролю реєструють показники ЧСС у спокої, при стандартному навантаженні, а також максимальні показники ЧСС. Зниження ЧСС у спокої до певної міри відображає продуктивність і економічність функціонування серцево-судинної системи. У тих, що не займаються спортом, ЧСС у спокої складає звичайно 70-80 уд•хв-1, у спортсменів високої кваліфікації може знижуватися до 40-50 і навіть 30-40 уд•хв-1.
При стандартному навантаженні у добре тренованих спортсменів зареєстровані нижчі величини ЧСС в порівнянні з нетренованими особами, а при граничних навантаженнях ЧСС у тих, хто не займається спортом, звичайно не перевищує 175-190 уд•хв-1, тоді як у бігунів-стайєрів, велосипедистів-шосейників, лижників максимальні показники ЧСС можуть досягати 210-230 і навіть 250 уд•хв-1 і більш.
Здатність серця до напруженої роботи протягом тривалого часу багато в чому відображає ємність аеробного процесу. Спортсмени, які відрізняються особливо високим рівнем адаптації серця, здатні протягом 2-3 годин працювати при ЧСС 180-200 уд•хв-1, систолічному викиді 170-200 мл, серцевому викиді 35-42 л, тобто підтримувати біля граничні (90-95% від максимально доступних величин) показники серцевої діяльності дуже тривалий час. Нетреновані особи, маючи майже в два рази менші величини систолічного викиду і хвилинного об'єму крові, здатні підтримувати їх лише протягом 5-10 хв.

Добавлено (15.01.2012, 00:28)
---------------------------------------------
Для контролю економічності витрачання енергетичного потенціалу використовують різні показники, що реєструються в процесі виконання специфічних навантажень різної потужності і тривалості, і у відновлювальному періоді після їх закінчення.
Виділяють інтегральні показники, що несуть загальну інформацію про механічну ефективність роботи і економічності енергетичних процесів. Наприклад, збільшення швидкості пересування при одному і тому ж рівні споживання кисню є наочним підтвердженням підвищення економічності роботи. Збільшення швидкості спортсмена при виконанні 30-хвилинного бігового навантаження в результаті тренування аеробної спрямованості було забезпечено не збільшенням споживання кисню або залученням в енергозабезпечення анаеробних процесів енергозабезпечення, а виключно економізує роботи, тобто при одному і тому ж рівні споживання кисню (90% від VO2max - 54 мл•кг-1•хв-1) швидкість бігу збільшилася з 268 до 280 м•хв-1.
Киснева вартість роботи оцінюється по кількості кисню, витраченого на одиницю потужності навантаження (мл О2•Вт-1). У спортсменів високого класу киснева вартість роботи на 40-60% вище, ніж у осіб, які не займаються спортом.
Про підвищення ефективності легеневої вентиляції прийнято судити по вентиляційному еквіваленту для О2, тобто за об'ємом легеневої вентиляції, який доводиться на один літр спожитого кисню (VE/VO2, EQO2) відображає ефективність утилізації кисню з повітря, що поступає в легені. В результаті тренування у кваліфікованих спортсменів спостерігається тенденція до зниження кількості вентильованого повітря при однаковому рівні споживання кисню в порівнянні з нетренованими особами. Так, у спортсменів високого класу ефективність утилізації кисню вище (24,5 ум.од.), ніж у нетренованих осіб і представників швидкісно-силових видів спорту (30-35 ум.од.).
Показник кисневої вартості дихання (мл О2/л О2) характеризує механічну ефективність апарату зовнішнього дихання, визначається відношенням споживання кисню, витраченого на роботу дихальних м'язів, до споживання кисню під час роботи. Під впливом тренування киснева вартість дихання істотно знижується і у спортсменів високої кваліфікації складає 2,6 мл О2/л О2, тоді як у мало тренованих спортсменів - 4,8-5 мл О2/л О2.
Пульсова вартість роботи (ЧСС, уд•хв-1) характеризується загальною кількістю серцевих скорочень при виконанні стандартної по потужності і тривалості роботи. Реєструється сумарна частота серцевих скорочень, витрачена на виконання заданої роботи за вирахуванням ЧСС спокою. Найбільш точна характеристика має місце в тому випадку, якщо визначається надмірна кількість серцевих скорочень, зареєстрована як під час виконання роботи, так і у відновному періоді.

5.1.3. Фактори функціональної підготовленості спортсменів.
По закінченню тестування спортсменів з використання фізичних навантажень та аналізу реакції кардіорреспіраторної системи за цих умов проводиться комп’ютерний розрахунок комплексу показників, який в значній мірі відображав властивості функціональних можливостей організмі. Для аналізу виділені наступні узагальнені фізіологічні властивості (фактори), що визначають рівень і структуру функціональної підготовленості спортсмена (рис.6):

Прикрепления: 1179862.jpg(120Kb) · 0474731.jpg(98Kb) · 6306743.jpg(104Kb)
 
MissiyaДата: Суббота, 14.01.2012, 23:34 | Сообщение # 26
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline

1. “Потужність” (функціональна і енергетична) – рівень максимального споживання О2 (VO2max), що відображає спроможність до досягнення рівня масопереносу респіраторних газів і м'язового метаболізму, яке забезпечує хоча б короткочасне досягнення найбільш високих значень споживання О2.
2. “Стійкість” - спроможність підтримувати високий ефективний рівень функціональних реакцій при різних ступенях невідповідності кисневого запиту на роботу і споживання О2, що визначаються відносною потужністю фізичної роботи, а також від стійкості (резистентності) функціональних систем до зрушень внутрішнього середовища організму, головним чином, ацидемічного (накопичення молочної кислоти в крові внаслідок анаеробного енергозабезпечення;
3. “Рухливість” – швидкість (інтенсивність) розгортання функціональних реакцій (кардіореспіраторних і метаболізму) на початку фізичного навантаження, а також від їх рухливості, тобто спроможності швидко і адекватно реагувати, відтворювати у своїх реакціях зміни кисневого запиту на роботу при змінах інтенсивності навантаження;
4. Комплексу фізіологічних процесів, що забезпечують “економічність” роботи, її функціональну ціну і економічність кисневого режиму організму в цілому;
5. Ступінь біомеханічних обмежень, а також модифікації кардіореспіраторної системи і метаболізму в різних видах фізичної роботи, що пов’язані з позою роботи, умовами для дихання, силовими и частотними компонентами циклічних робочих рухів і другими факторами, які можуть впливати на ступінь “реалізації функціонального потенціалу” організму в конкретних умовах роботи максимальної інтенсивності.

5.1.4. Приклади висновків, на підставі оцінки структури функціональної підготовленості спортсменів.
Отримані нами дані показали, що в циклічних видах спорту при спеціалізації на змагальних дистанціях різної тривалості істотно впливає на прояв фізичної працездатності в умовах тестових навантажень різного характеру енергозабезпечення та на динаміку максимального прояву функціональних реакцій по показникам газообміну, зовнішнього дихання, кровообігу – на прикладі у веслуванні на байдарках при спеціалізації на змагальних дистанціях 500 м і 1000 м (рис. 7).
Прикрепления: 1046497.jpg(53Kb) · 6623985.jpg(35Kb)
 
MissiyaДата: Суббота, 14.01.2012, 23:49 | Сообщение # 27
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Аналіз взаємозв'язку структури змагальної діяльності з особливостями структури функціональної підготовленості спортсменів-веслярів високої кваліфікації показав, що спортсмени, які спеціалізувалися у веслуванні на байдарках на дистанції 1000 м, у більшій мірі схильні до роботи на витривалість, яка потребує прояву аеробної потужності (внесок 34,05±2,96 % в загальний рівень функціональної підготовленості), економічності (13,18±1,06 wacko функціонування функціональних систем і здатності до реалізації аеробного потенціалу організму (рис. 8). Найбільша ефективність функціональної реакції відмічалася при проходженні середньої стаціонарної ділянки змагальної дистанції та на фініші, що потребує прояву як аеробних, так і анаеробних гліколітичних можливостей організму, а також стійкості (18,45±2,04 wacko функціонування функціональних систем в умовах змагальної дистанції 1000 м.

Для висококваліфікованих спортсменів-лідерів, які спеціалізувалися на змагальній дистанції 500 м у порівнянні зі спортсменами-лідерами на дистанції 1000 м, характерний більш високий внесок в структуру функціональної підготовленості анаеробних можливостей організму (21,47±1,99 wacko та швидкість розгортання функціональних реакцій (властивість рухливості – 14,98±2,13 wacko за умов навантажень у сполученні зі зниженим внеском аеробних потужності організму (27,63±2,64%), економічності (11,03±0,98 wacko і стійкості (13,78±1,12 wacko функціонування функціональних систем організму. Відзначимо, що в них більш низький, ніж у спортсменів-веслярів на дистанції 1000 м, рівень максимального споживання О2 поєднувався з високими рівнем легеневої вентиляції, що свідчило о зниженій ефективності легеневої вентиляції. Висококваліфіковані спортсмени-веслярі, які спеціалізувалися на дистанції 500 м, здатні більш швидко досягати високого рівня метаболізму і функціонування функціональних систем організму, але не здатні підтримувати досягнутий рівень функціонування тривалий час. Для них характерно більш ефективне подолання стартової ділянки дистанції.
Аналіз офіційних результатів змагань показав, що деякі зі спортсменів збірної команди України, виступають як на дистанції 500 м, так і на дистанції 1000 м. Проаналізувавши результати офіційних змагань і характер проходження змагальних дистанцій (з урахуванням особливостей функціональних можливостей організму спортсменів), було виявлено, що спортсмени, для яких характерний високий рівень аеробних можливостей і економічності функціонування, більш високі індивідуальні результати показують на змагальній дистанції 1000 м. Кращі індивідуальні результати на дистанції 500 м мають спортсмени із більш високим рівнем рухливості реакцій кардіореспіраторної системи і анаеробних можливостей організму. Тому, не доцільно одночасно проводити підготовку спортсмена для виступу на змагальній дистанції 500 м і на 1000 м, тому що ці дистанції вимагають прояву різних сторін функціональних можливостей організму спортсменів і застосування різних засобів розвитку спеціальної витривалості.
Таким чином, виявлені відмінності і особливості функціональних можливостей кваліфікованих спортсменів, представників циклічних видів спорту, які спеціалізувалися на змагальних дистанціях різної тривалості, створюють передумови до обґрунтування необхідності чіткої спеціалізації спортсменів на конкретній змагальній дистанції на етапі спеціалізованої базової підготовки з метою більш ефективної реалізації функціонального потенціалу спортсменів у змагальному періоді.

Добавлено (15.01.2012, 00:42)
---------------------------------------------
У кваліфікованих спортсменів, представників ігрових видів спорту, характер підготовки, спрямований на вдосконалення функціональних можливостей організму спортсменів, а також тактичні плани команди, багато в чому повинні визначаться особливостями структури функціональної підготовленості спортсменів. Команда, яка не має рівноцінної складу, змушена використовувати протягом більшої частини ігрового часу одних і тих же гравців, що і визначає переважна вимога до забезпечення їх працездатності за рахунок аеробних можливостей організму, економічності функціонування функціональних систем та реалізації аеробного потенціалу організму. В командах з рівноцінним складом, що дозволяє використовувати усіх гравців протягом гри, для спортсменів, які вступають в гру при певних ситуаціях, велике значення набуває можливість досягнення високих рівнів функціонування за короткий час - швидкість розгортання функціональних і метаболічних реакцій, а також анаеробні лактатний можливості організму, що дозволяє гравцям діяти з високою інтенсивністю, особливо, коли ці зміни відбуваються раптово і гравці вступають в гру без попередньої розминки. У цих командах характер підготовки диктує і вибір тактичних засобів. Наприклад, в баскетболі це тривалий пресинг, ешелонірованний прорив, раптовий пресинг в кінці гри і т.д. Таким чином, облік структури аеробних можливостей і функціональних особливостей організму спортсменів-баскетболістів різного ігрового амплуа дозволяє визначити найбільш оптимальний характер ігрової діяльності спортсменів, а також індивідуалізувати тренувальний процес на підставі обліку рівня функціональної підготовленості організму і розходжень питомої ваги факторів у структурі функціональної підготовленості.

5.1.5. Енергетичні зони тренувальних навантажень різної спрямованості по частоті серцевих скорочень. Аналіз реакції киснево-транспортної системи організму при виконанні навантажень різного характеру в тестах дозволили визначити чотири енергетичних зони по частоті серцевих скорочень (ЧСС), які принципово відрізняються за характером функціонування систем та переважної участі факторів енергозабезпечення працездатності. Для цих зон характерні відмінності тренуючого впливу на організм, їх рекомендовано використовувати в тренувальному процесі для розвитку тих чи інших якостей функціональної підготовленості організму спортсмена.
1. Зона відновлювального чи "нетренуючого", навантаження - характеризується таким діапазоном ЧСС, коли не відбувається істотного розвитку аеробних можливостей організму; сприяє виведенню метаболітів та їхньої утилізації, створює найбільш ефективні умови для периферичного кровообігу, благоприємно впливає на прискорення процесу відновлення після навантаження, що передувало йому. Використовується як засіб реабілітації після перенесених захворювань.
2. Зона аеробного навантаження. Одним з критеріїв ідентифікації цієї зони може служити уявлення про "аеробний поріг "**, який характеризується моментом появи в крові лактату (молочної кислоти) вище вихідного рівня, нелінійним зростанням легеневої вентиляції, дихального коефіцієнту, виділення вуглекислоти (фаза активізації анаеробних процесів енергозабезпечення). Концентрація лактату при цьому, як правило, складає біля 2 ммоль∙л-1 і співпадає з найбільшою величиною відсотку споживання О2 з видихаємого повітря (найбільша економічність роботи). Таким чином, зона аеробного навантаження знаходиться в межах значень ЧСС, що відповідає відновлювальному навантаженню, з одного боку, і ЧСС аеробного порогу, з іншого. За своїм впливом навантаження, що виконується в цій зоні, є основним для формування аеробної бази організму.

**Аеробний поріг, чи поріг анаеробного обміну (ПАНО) – межа, нижче рівня якої, енергозабезпечення відбувається в аеробних умовах з використанням кисню. Такий режим має місце під час ходьби, не інтенсивного помірного бігу (Скіннер, 1981).

Добавлено (15.01.2012, 00:48)
---------------------------------------------
Вище межи – енергозабезпечення відбувається в більш напружених анаеробних умовах (без кисню) – максимальні високоінтенсивні прискорення, а також робота на рівні VО2max коли максимально використовуються аеробні і анаеробні механізми енергозабезпечення.
Чим вище поріг анаеробного обміну (% от VО2max), тим більший обсяг роботи виконує спортсмен в більш економних аеробних умовах, тим пізніше підключаються анаеробні механізми енергозабезпечення, що потребують високих енергетичних затрат.
3. Зона аеробно-анаеробного переходу - характеризується наявністю стійкого балансу виходу лактату в кров і його утілізації. За даними ряда авторів, ця зона знаходиться в межах зміни лактату біля 2,0-4,0 ммоль∙л-1. Верхня межа зони практично відповідає порогу анаеробного обміну (ПАНО). Ідентифікація ПАНО по ЧСС здійснюється на підставі специфічних змін ряду параметрів газообміну. Таким чином, зона аеробно-анаеробного переходу виділяється як діапазон ЧСС, від ЧСС аеробного порога до ЧСС ПАНО (активізація анаеробних механізмів енергозабезпечення).
Навантаження, що застосовується в межах цієї зони, впливає на розвиток переважно аеробних джерел енергозабезпечення.
4. Зона анаеробно-аеробного навантаження. Зона енергозабезпечення навантаження змішаного аеробно-анаеробного характеру з переважністю анаеробних процесів в енергозабезпеченні. Виділення її пов’язано з тим, що при досягненні максимального рівня споживання кисню робота може певний час продовжуватися, але при цьому VО2max вже не росте, інколи може навіть знижуватися, а ЧСС зростає до самого закінчення роботи. Таке явище неадекватності споживання О2 і ЧСС на високому рівні навантаження і спричинило необхідність виділення цієї зони, коли задіяні як аеробні, так і анаеробні джерела енергії. Таким чином, зона навантаження змішаного аеробно-анаеробного характеру знаходиться в межах ЧСС ПАНО і ЧСС початку досягнення максимального споживання кисню О2 (зона в середньому 180 - 190 уд∙хв-1). На початку діапазону цієї зони, коли ЧСС становить 150-170 уд∙хв-1 (*), превалюють аеробні компоненти енергозабезпечення, потім, коли ЧСС зростає до 170 - 190 уд∙хв-1 (*), збільшується доля анаеробних джерел, причому тим значуще, чим більше наближається до верхньої межи цієї зони інтенсивності навантаження. Концентрація лактату коливається від 4 до 12 ммоль∙л-1. Зона 4.1 використовується для розвитку та підтримки рівня загальної витривалості. Виконання роботи в верхній межі зони (зона 4.2) періодично може використовуватися добре підготовленими спортсменами для розвитку швидкісної витривалості.

Добавлено (15.01.2012, 00:49)
---------------------------------------------
Рекомендована література до теми 5.1.
1. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. – М.: Медицина, 1990.
2. Детская спортивная медицина: Руководство. – М.: Медицина, 1991.
3. Земцова І.І. Спортивна фізіологія. – К.: Олімпійська література, 2008.
4. Лактатный порог и его использование для управления тренировочным процессом. Методические рекомендации. – К.: Абрис, 1997. – Вып.4.- 61 с.
5. Лисенко О.М. Структура функціональної підготовленості висококваліфікованих веслярів на байдарках, які спеціалізуються на змагальних дистанціях різної тривалості // Вісник Черкаського університету. Серія Біологічні науки. – Черкаси, 2007. – Випуск 105. - С. 72-83.
6. Методы контроля за состоянием спортсменов. Методические рекомендации по проблемам подготовки спортсменов Украины к Играм ХХІХ Олимпиады 2008 года в Пекине // Специальный выпуск ж-ла «Наука в олимпийском спорте», №3-2007. – С.121 – 133.
7. Мищенко В.С. Функциональные возможности спортсменов. – К.: Здоровья, 1990. – 199 с.
8. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте.-М.: Советский спорт, 2005. -820с.
9. Физиологическое тестирование спортсмена высокого класса / Под ред.. Дж.МакДуглла, Г.Э.Уэнгера, Г.Дж.Грина: Пер с англ. – К.: Олимпийская литература, 1998. – Глава 4, стр. 119-191; Глава 5, стр. 192-234.
10. Уілмор Дж. Х, Костіл Д.Л. Фізіологія спорту. К.: - Олімпійська література, 2003. – 658с
11. Шинкарук О.А., Лысенко Е.Н., Тайболина Л.О., Дубинин С.А., Осипенко И.В. Особенности подготовки и научно-методического обеспечение этапа непосредственной подготовки в гребле на байдарках и каноэ в Играм ХХІХ Олимпиады в Пекине // Наука в олимпийском спорте/ Игры ХХІХ Олимпиады и направления совершенствования олимпийской подготовки спортсменов Украины. – 2009, № 1. – С.134-148.

Прикрепления: 5053750.jpg(39Kb)
 
cuadrДата: Суббота, 14.01.2012, 23:55 | Сообщение # 28
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 911
Награды: 5
Репутация: 1
Статус: Offline
По теме 5.2. "Оцінка функціонального стану дихальної системи – спірометрія" информация представлена в разделе:
http://cuadr.at.ua/publ....-1-0-19

Динамика показателей системы внешнего дыхания у квалифицированных гребцов в макроцикле и на этапах многолетней подготовки.

По исследованиям и консультациям: +38 0937335855 , +38 0959017900 ...
 
MissiyaДата: Воскресенье, 15.01.2012, 00:01 | Сообщение # 29
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
5.3. Основні лабораторні показники, що використовують в процесі біохімічного і гематологічного контролю в спорті.

Визначення лабораторних показників обміну речовин, біохімічних показників і параметрів гематологічного гомеостазу дозволяє вирішувати такі завдання комплексного обстеження, як контроль за функціональним станом організму спортсмена, результати якого відзеркалюють ефективність і раціональність індивідуальної тренувальної програми, що виконується, та спостереження за адаптаційними змінами стану основних енергетичних систем і функціональними перебудовами організму в процесі тренування.
Лабораторний контроль, який у спортсменів в основному базується на визначенні біохімічних параметрів крові та гематологічних показників, дозволяє також вирішувати такі окремі завдання, як виявлення реакції організму на фізичні навантаження, оцінку рівня тренованості, адекватності застосування фармакологічних та інших відновлювальних засобів, роль енергетичних систем у м’язовій діяльності, дію кліматичних чинників тощо. У зв'язку з цим в практиці спорту лабораторний контроль повинен здійснюватися на всіх етапах підготовки спортсменів.
Крім того, що результати лабораторного контролю дають тренеру, педагогові або лікарю швидку і достатньо об'єктивну інформацію про зростання тренованості і функціональних резервів організму, вони дозволяють оцінити загальний рівень здоров’я, що також є одним з важливих чинників підвищення фізичної працездатності спортсмена.
Необхідність у стандартизації проведення сучасних лабораторних досліджень у спорті обумовлює потребу використання приладів - напівавтоматизованих чи повністю автоматичних біохімічних і гематологічних аналізаторів. Переваги застосування такого високотехнологічного обладнання полягають у високій продуктивності, використанні відносно невеликих об’ємів як венозної, так і капілярної крові, здійсненні одночасного аналізу великої кількості показників, а також у невисокій вартості проведення досліджень. Серед приладів останнього покоління, що ефективно використовуються у світовій практиці спортивної підготовки можна назвати такі гематологічні аналізатори, як Abacus ("Diatron", Австрія) і Erma та Sysmex ("Erma" та "Sysmex", Японія), такі біохімічні аналізаторі, як Labline ("Labline", Австрія), Rayto RT-200C ("Rayto Electronics", США), Flexor E/ISE та Microlab 300 ("Vital Scientific", Голандія), Humalyser 2000 ("Human", Німеччина) та ін. Такі прилади дають можливість водночас з дуже високою точністю визначати від 20 до 120 різноманітних параметрів за дуже короткий час. Недоліком їх є неможливість використання в умовах тренувального збору, тому що це стаціонарне обладнання.
Слід згадати також напівавтоматизовані прилади LР-400 німецької фірми "Dr. Lange", які володіють широким спектром діагностичних можливостей (до 60 показників) та можуть використовуватися у природних умовах тренувальної діяльності і під час проведення оперативного контролю, проте мають високу вартість проведення аналізів.
Забір крові проводиться в стані відносного спокою. Для визначення біохімічних показників крові використовують біохімічні аналізатори - Фотометр LP-420 “Dr. Lange” (Dr. Bruno Lange GmbH Medical Division, Німеччина) та «ERMA-210» (Японія).
 
MissiyaДата: Воскресенье, 15.01.2012, 00:05 | Сообщение # 30
Лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 121
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
І. Основні показники біохімічного гомеостазу крові
Загальній білок. Вміст загального білка відображає баланс швидкості утилізації амінокислот і синтетичних процесів з одного боку, і процесів розпаду білка з іншого, та коливається у спортсменів в межах 74,9-86,6 г×л-1. Вміст загального білка прямо пов'язаний із змінами аеробної ефективності роботи у процесі тренувальних навантажень. Зниження вмісту загального білка нижче нижньої межи є чинником, що лімітує фізичну працездатність, і вимагає корекції харчового раціону та застосування фармакологічних засобів корекції.
Глюкоза. Вміст глюкози підтримується на відносно постійному рівні в межах 3,3-5,5 ммольл-1. Зміни її вмісту в крові при м’язовій діяльності індивідуальні та залежать від рівня тренованості організму, інтенсивності та тривалості фізичних навантажень. Короткочасні фізичні навантаження субмаксимальної інтенсивності можуть викликати підвищення вмісту глюкози в крові за рахунок посиленої мобілізації глікогену печінки. Зокрема після забігу на 200 м вміст глюкози в крові звичайно становить 6,02-6,95 ммольл-1, а після забігу на 400 м  6,45-7,40 ммольл-1. Тривалі фізичні навантаження, навпаки, призводять до зниження вмісту глюкози в крові.
За змінами вмісту глюкози в крові судять про швидкість аеробного окиснення її у тканинах організму при м'язовій діяльності та інтенсивності мобілізації глікогену печінки. Цей показник обміну вуглеводів в лабораторному контролі у спортсменів зрідка використовується самостійно, оскільки рівень глюкози в крові залежить не тільки від впливу фізичних навантажень на організм, але і від емоційного стану людини, гуморальних механізмів регуляції, збалансованості раціону та інших чинників.
Надто високий – понад 5,5 ммоль×л-1 – вміст глюкози після тренувального заняття може вказувати на погіршення вуглеводного метаболізму, його "недотренованість". Зниження вмісту глюкози нижче нижньої межи норми – 3,3 ммольл-1 – після тренувального навантаження свідчить про його надмірність та на недостатню швидкість відновлення цього енергетичного субстрату.
Лактат крові - це продукт анаеробного розпаду глюкози або глікогену. Вихід його у кров після припинення роботи відбувається поступово, досягаючи максимуму на 3-7 хвилину після закінчення роботи. В стані спокою його вміст в крові складає 1,0–2,5 ммоль×л-1, а при виконанні фізичних навантажень анаеробного характеру вміст може досягати 26–28 ммоль×л-1. При інтерпретації даних щодо вмісту лактату в крові можна користуватися даними таблиці 5, а також слід враховувати ряд факторів: характер навантаження, його інтенсивність і об'єм, етап спортивної підготовки, ступінь тренованості і ін. Крім використання показника лактату в крові для оцінки потужності і ємності гліколітичного механізму енергозабезпечення, а також стану тренованості, цей показник може бути використаний для визначення лактатного порогу, перебігу відновлювальних процесів, якщо рівень лактату в крові визначати в динаміці після тренувальних навантажень.

Таблиця 5.

Добавлено (15.01.2012, 01:05)
---------------------------------------------
За змінами рівня лактату в крові залежно від потужності роботи можна виділити такі нормативні показники зон роботи різної інтенсивності:
1 зона – при аеробно-відновній роботі, спрямованій на усунення недоокиснених продуктів обміну речовин, що утворилися під час попереднього навантаження. Вміст лактату – у межах 1,0-3,0 ммоль×л-1.
2 зона – аеробна тренувальна робота, спрямована на стабілізацію та економізацію аеробної працездатності. Вміст лактату – у межах 3,5-4,5 ммоль×л-1.
3 зона – змішана, з перевагою аеробного енергозабезпечення, робота спрямована на зростання рівня МСК. Вміст лактату – у межах 4,5-7,5 ммоль×л-1.
4 зона – змішана з аеробною спрямованістю, робота сприяє розвитку витривалості. Вміст лактату – у межах 8,0-11,0 ммоль×л-1.
5 зона – робота спрямована на розвиток швидкісних якостей. Вміст лактату – від 11,0 ммоль×л-1 до індивідуального максимуму.

Максимальна кількість лактату в м'язах і артеріальній крові є найважливішим і найбільш популярним показником, який використовується для оцінки анаеробних можливостей спортсменів. Залежно від інтенсивності і тривалості роботи в тестах максимальні величини лактату можуть характеризувати потужність (короткочасні навантаження максимальної анаеробної потужності) або потужність і ємність (субмаксимальна анаеробна робота тривалістю до 3–5 хв.) анаеробного гліколітичного процесу. Збільшення можливостей аеробної системи енергозабезпечення супроводжується зменшенням кількості лактату при виконанні стандартного навантаження змішаного аеробно-анаеробного характеру, або збільшенням працездатності при одних і тих же показниках лактату, що свідчить про ефективну адаптацію і підвищення можливостей аеробної системи енергозабезпечення. У осіб, що не займаються спортом, максимальні значення лактату в артеріальній крові звичайно не перевищують 5–6 ммоль•л–1, у добре тренованих спортсменів можуть досягати 10–15 ммоль×л–1. В той же час іноді у спортсменів спостерігається і дуже велика концентрація лактату в крові — 20–24 і навіть 24–28 ммоль×л–1. Негативні явища в м'язових клітинах, що виникають при цьому, призводять до помітного подовження термінового і відставленого відновлення. Встановлено, що після тренувального навантаження високої інтенсивності з накопиченням лактату в крові до 18 ммоль×л–1 потрібно (навіть висококваліфікованим спортсменам) 48–72 години для відновлення.
Рівень сечовини в крові використовується при непрямій оцінці відновлення аеробної системи енергозабезпечення після тривалої і напруженої тренувальної діяльності, що призводить до вичерпання вуглеводних ресурсів організму і мобілізації білка. Сечовина крові – біохімічний тест на відновлення організму, на переносимість фізичних навантажень, оскільки цей показник відображає співвідношення інтенсивності розпаду білків і їх синтезу.
Норма сечовини в крові, визначувана у спортсменів після дня відпочинку, вранці в стані відносного спокою (натщесерце), складає у жінок від 4,5 до 5,5 ммоль×л–1, у чоловіків — від 5,0 до 6,5 ммоль×л–1, залежно від виду спорту, періоду річного циклу підготовки, раціону харчування і індивідуальних особливостей організму. Вміст сечовини може збільшуватися при значному надходженні білків із їжею, а також при порушенні видільної функції нирок. Сечовина в крові дозволяє оцінити переносимість тренувальних навантажень попереднього дня або цілого мікроциклу (оцінити відновлення організму). В тому випадку, якщо вміст сечовини в крові вище за норму або нижче, то це свідчить про недовідновлення організму.
Кількість сечовини і крові певною мірою відображає рівень метаболізму білків, його зміни під впливом навантажень, що повторюються. Вміст сечовини збільшується у міру наростання метаболізму білків при підвищенні інтенсивності тренувальних навантажень і їх тривалості. У практиці використовують нормативи рівню сечовини, що відображають граничні і оптимальні рівні катаболізму, розроблені принципи практичного використання цього показника для контролю за перебігом тренувального процесу і оцінки адаптації до тренувальних навантажень. Вміст сечовини у крові в межах 6–7 ммоль×л–1 для чоловіків вказує на те, що тренувальне навантаження попереднього дня або мікроциклу було адекватним функціональному стану організму.
Різні варіанти динаміки сечовини в плазмі крові, яку оцінюють за метаболізмом білків) при напружених тренувальних навантажень подані на рисунку 12. З рисунку видно, що при постійних вимірюваннях динаміка вмісту сечовини віддзеркалює переносимість серій тренувальних навантажень, що повторюються, за ступенем активації і переважання катаболізму білків. Ступінь накопичення таких змін добре відображено розбіжностями між рівнем сечовини в день навантаження (вечірні проби) і на наступний день (ранкові проби натще), з урахуванням абсолютного рівня сечовини крові відносно індивідуальної норми.

Прикрепления: 7308864.jpg(46Kb)
 
Форум » Спортивный раздел » ФОРУМ: Гребля на байдарках и каноэ, гребной слалом (canoeing) » Обсуждение статей электронного журнала "Гребной спорт"... (http://cuadr.at.ua/publ/)
Страница 2 из 9«123489»
Поиск:

Вторник
23.05.2017
15:51


Copyright MyCorp © 2017